Я дуже люблю наші квіти
Різниці нема які
Що квітнуть на клумбах, у лузі,
У лісі і польові.
Я дуже любила маки
Ромашки і колоски
Любила у полі гуляти
Віночки із них плести.
Та щось у серці сталось
Гуляю у полі,а мак
Мені нагадав наших діток
Убитих на сході в боях.
Коли подивлюсь на ромашки
Світанки згадаю страшні
Стареньких на сході вбивають
І все наяву не вісні.
Волошки навіяли смуток
Біль від брехні і біль втрат
За що ж ,Україно, не любиш
Ти східних людей своїх так?
Я так люблю наші квіти
Ромашки, волошки і мак
Вони братською кров’ю политі
І як нам з цим жити?.... Як!
