Чи то так осінь на мене подіяла, чи то ти мене досі не відпустив?..
Пишу план на завтра, пункти-підпункти, коми, крапки. А завтра знову піду поза плану, не виконавши жодного пункту…
П’ю чай, гіркий, чорний.
Ловлю пусті звуки, їх можна не запам’ятовувати.
Лечу кудись знову, не долітаючи до фінішу (навмисне).
І плачу… чому?
Ти просиш не плакати, а я не можу стримувати сльози! І вони падають, падають, падають…
Чи то так осінь на мене подіяла, чи то ти мене ще не відпустив?......
