Чи то коли зав'южить, засніжить,
Чи навесні, чи в пору падолиста,
Прислухайся, - й почуєш, як звучить
Казкова музика рідного міста...
Між старих мурів лине музика без слів,
Нас ніби кличе у глибінь віків забуту...
Свою симфонію виконує Львів,
За диригента - сам Нептун з батутою!
І нижнє "до" урослих в землю брам,
Високе "ля" шпилів церков готичних, -
Всі звуки міста, як торговець крам,
Хтось за порядком склав у музику класичну.
Дощ піцекато монотонно дріботить.
День розбігається, пришвидшуючи темп...
І ностальгією пронизливо звучить
Сумна елегія осінніх хризантем...
,
Мотив нехитрий десь музика грає,
Тане у сутінках рапсодія кавова,
І містом всім - від краю і до краю -
Мелодією ллється рідна мова.
Мов вдячні слухачі - закам'янілі леви.
А може, то вони мурличуть колискову?
І засинає Львів,.. щоб пробудитись знову
Під їхній спів, прозоро-кришталевий...
Мов вдячні слухачі - закам'янілі леви.
А може, то вони мурличуть колискову?
І засинає Львів,.. щоб пробудитись знову
Під їхній спів, прозоро-кришталевий...
Larysa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую Вам за увагу та за прикольного Левчика!
Вдячна за те, що Ви відчули моє ставлення до рідного міста. 
Дякую, Ксенічко! Наше чудове місто народжує таких чудових поетів, як Ви.
Наше місто і справді чудове 
