Він бачив цей світ всього одну секунду. Його життя тривало стільки ж…
Люди живуть багато років, не відчувши тих почуттів, що відчув він, проживши всього одну секунду. Він герой. Його ніхто не знає, крім лікаря, що робив аборт і матері, але він герой!
І я чула його перші і останні слова. Уявляєте що він сказав?? Сказав, що безмежно кохає свою матусю. І бажає їй щастя. Вічного, безмежного, щирого щастя. Йому сумно, що він так і не зробив свій перший крок, і його ласкаву посмішку ніхто не побачив, і він не зазирнув під ялинку, очікуючи там побачити подарунок від Діда Мороза, і не намалював свою родину, і не став космонавтом, як мріялось. Та попри все, він знав, що мама буде щасливою.
«Мамо… Люба мамо! Я побачив тебе лиш раз і зразу зрозумів, що таке справжня любов! Вона трохи ранила моє маленьке сердечко, було дуже боляче, але я тримався, мамо! Я тримався, бо не хотів тебе засмутити, я не плакав. Дякую за подароване тобою життя. Хоч і не таке вже й довготривале… Дякую!»