Стежкою зимною, дниною сивою
Грудень-потішник у гості чвала,
Срібні мости поливає поливою,
Снігу й дощу нам несе до села.
Ще завірюх несе хмурень* та інею;
Дасть і туману, і сонечка шмат,
Фарбу дасть вікнам морозяно-синюю,
Шапку білесеньку - кожній із хат.
В лантусі танці та ігри для молоді
Є у стужайла в короткі ці дні,
Юним ворожкам люстерка у золоті**,
Гілочки вишні та диво-пісні,
Хай „сіють льон” молодята під зорями,
„Трусять хай груші”, „пампушки печуть”***,
Хай „калита” між шляхами-недолями
Вибере кожному радісну путь...
Всім догоджає андієць старесенький,
Дня добавля „на гороб’ячий скік”.
А десь у полі вчуваються пісеньки,
Що на Різдво нам співа Новий Рік.
*. Грудень в народі називають студнем, лютнем, мостовиком, хмурнем, стужайлом, андійцем та мочавцем.
**. Від Введення і аж до старого Нового Року на кожне зі свят дівчата гадали, використовуючи для цього найчастіше люстерко та гіллячко вишні, яку потайки виломлювали у сусіда.
***. „Сіяти льон”, „пекти пампушки”, „трусити груша”, „їздити та коцюбі до калити”, „вечерю кумарити”, „хоронити Савку”, „діжі сповідатися” та „пирхуни варити” – це все види обрядодійств, які виконували молодята у грудневі свята.
