Де є ті люди, в яких кипить сила
та сама, що творить, що змінює світ?
Де є та мудрість, від досвіду сива,
Що чує коріння і дерева цвіт.
Чому так багато людей близькозорих,
яким скупі дають щедрі дари.
Радіють, жеруть, ледь стримують подих,
хапають свободу, яку їм дали.
Вони ж бо не чують, якщо не кричати,
не бачать, якщо не відкрити очей.
Вони не виходять із теплої хати
на стежку туманних незнаних земель.
Ану озирніться, протріть очі свої,
нема у вас дому - лиш стіни глухі!
Вас не тримають силою зброї,
то штучне тепло вас тримає у сні!
Хіба то важливо, що хтось вам шепоче,
показує щастя і мудрість ясну.
Якщо б і кричали від ранку до ночі,
ви, очі протерши, вернетесь до сну.
Спіть, спіть міцно стиснувши повіки,
радійте, літайте хоч би у снах.
Пройдуть роки, зростуть ваші діти,
в них буде сила й розвіється страх.
Вмирайте, вмираючи маєте знати,
що це ваша доля, так хоче земля!
І я помру з вами і буду чекати,
як з попелу зійде людина нова!
для першого вірша... Старайтеся і Ваші незначні недоліки відточаться...Ще жоден поет н5е починав з ідеалу!
