І падають із неба зорі,
А дні летять, як електрони.
Душа захлинулася в морі,
Де не живуть людські закони.
А тіло житиме без болю
У світі пристрасті й спокус.
Безглуздо клясти свою долю,
Даремно вмер за нас Ісус.
В очах вже вогник не горить,
Ми звикли руки опускати,
Але так хочеться на мить
Життя своє - для себе взяти,
Щоб воювати не за гроші,
Життя прекрасне, хоч воно,
Не підійме на свої ноші
І правду, й людяність, й добро.
