привіт, моя рідна
минуло вже стільки часу
я втретє сьогодні / усоте за тиждень сідаю тобі писати
за вікнами ніч розтікається, в шиби лупцює басом
і я ніби кинув палити - а вже десята
тиша свинцем налита в кожному клапті простору
я гусну між цими клаптями, пронизаний їхнім порухом
зустрінемось як завжди
тридцятого лютого, десь о шостій
поміж цегли й бетону, між праху і пороху
я буду чекати,
у вогкості струменю, в ламкості струму
у листі, що шкіру вкриває, чи шкірі, що вкриє листя
я буду чекати
допоки хрустять кістки, налиті моїм перманентним сумом
і якщо не прийдеш,
то будь ласка, тоді наснися
