Мегаполіс шумить під зірками
В синім бархаті вкраплений міст.
Ти зі мною, тримаєш руками,
Трішки вищий від мене на зріст...
Плинуть в пам"яті сірі сюжети,
Так безмовно, у повені дум,
Я зриваю їх - мертві портрети,
Аж на стінах потріскує струм.
Це як звільнення, зразу відчувши:
Вільність, схожу на подих вітрів...
І весну, у повітрі, зачувши,
Ми смакуємо зустріч світів...
Трішки вищий від мене на зріст... це дуже важливий нюанс )))) І весна вже в повітрі витає...чи літає... Гарно, що ж там розписувати... )))
PS (цікавий фон на фото)...
Helen Birets відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00