Сумно мені,
Не знаю від чого.
Можливо, від того,
Що край мій в вогні,
Чи, може, від болю,
Який терплять люди
За краплю свободи,
За мужність і волю ,
За краще життя
І за рідну домівку.
І жити до віку
Без запаху крові,
Від лютої битви
На нашій землі.
Здавалось, з весною
Відчуємо радість,
Проте сум не йде.
Біжить із снігів,
Що розтали у полі,
Джерельна водиця,
Як мамині сльози,
Що так мимоволі
Стікають в долоні.
Народ не здається,
Не падає духом.
Він впевнено йде
До своєї мети.
І хай ворог лютий
Запам'ятає назавжди,
Що ми українці ,
Нація сильна
І духом і словом
І вірою в Бога.
12.03.15
