Ще зовсім нещодавно, наче влітку,
квітчастий килим весняних леліток
наш погляд тішив колоритом рясно -
підсніжником і кучерявим рястом.
А сині проліски, краплини неба,
пухнасті жовті котики на вербах
всміхалися до сонечка грайливо,
весняний горицвіт – це справжнє диво!
Блискучі, золотисті, жовті й сині -
Найкращі квіти в нашій Україні!
Є непомітні - копитняк, ожина,
Та для комах корисні і поживні…
Аж раптом налетіла хуртовина,
Періщив дощ, як справжня літня злива.
Шалений вітер потрощив дерева,
А на даху діра, як паща лева.
Підстерігала смерть на автострадах,
Обледенілих і побитих градом,
Авто сповзали юзом у канави -
Такі у березні зими забави…
Вже котрий день - то дощ, то сонце світить,
Буває небо голубе й привітне,
А потім хмари, басурмани чорні,
Пливуть по небу, як човни моторні.
Людей лякає грім і блискавиця,
Холодний вітер виє, як вовчиця,
На струнах електричних, як в екстазі,
Він віртуозно нас дивує джазом.
Зима ніяк змиритися не хоче,
Дощем заплаче, громом зарегоче,
Шмагає вітром, сипле снігом в очі -
Перипетії з ранку і до ночі…
Вже квітень завітав до нас у гості,
Коли ж настане спокій в високості?
Війна на небі й на землі триває,
Коли в країні буде мир – хто знає?
На небі й на землі – одні закони,
Із року в рік ті ж самі перепони.
Так дивно, що не згасла ще надія,
Про щастя мрія в серці пломеніє…
А нас за цю ніч замело снігом... І вітри такі шалені, що з ніг збивають!.. Дивні примхи матінки-природи... Гарна замальовка про погодні метаморфози!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нарешті в мене знову з"явилася можливість не виходити з дому і пересидіти негоду в затишку й теплі. Я так чекаю на справжні весняні дні, тому що від народження - травнева, весна для мене, як Любов - ця вічно актуальна тема
