З крові невбієнних маки стали полем,
Із апостаментів дивиться Ілліч,
Поки ми божились "більше вже ніколи",
Чорною чумою обернулась ніч.
Плине наша кача по гіркій Тисині,
Свято Перемоги "празднує" війна,
Душами хоробрих несе з України
Невсипущим крукам чорного пшона.
У тридцять дев'ятий ворог йде в науку,
Рахувати вчиться мертвими людьми,
Глянь же ветеране, он твої онуки -
Тріпотять у небі білими крильми...
Болями країни вмитий сірий ранок,
Срібними сльозами змучених гримас,
Кожному не стати добрим ветераном -
На гранітних плитах зупинився час.
Щось шепочуть в полі маки до калини.
Автомат у людства привід для забав.
Де ж ти, Перемого? Де ж ти, Україно?
Воскресай народе, день уже настав.
Ви молодець. Аж мурашки по шкірі.... 
Ваші батьки мають пишатися Вами. 
