Вітер віє де хоче,
Вітер душу пройма,
Літом теплим лоскоче,
Студить холодна зима.
Вітер віє у горах,
Там реве і шумить,
Вітер тихо у полі
По ланах шелестить.
Вітер віє як хоче,
Голос чую його,
То реве, то шепоче
До серденька мого.
Звідкіля я не знаю
Ці приходять вітри,
Та в раю, пам'ятаю:
Стихнуть всі назавжди.
Та один ще є Вітер –
Не шумить, не реве,
Ним душа відігріта,
У душі Він живе.
Віє ніжно і тихо,
Направляє, веде
І ніколи Він лиха,
І штормів не несе.
Отой подих – то Божий
Дух Святий на землі.
На вітри так не схожий –
Віє тихо в душі.
Хоч Його я не бачу,
Але бачу сліди
І душа вже не плаче –
Не страшні злі вітри.
Не страшні буревії,
Ні лукаві вітри.
Вітер Божий – це якір надії,
Вічний Дух – це затишшя в душі.
10.10.2004
