Він один єдиний на Землі,
Слово "був" так важко промовляти,
Бо його чекає досі мати
В тихому вкраїнському селі.
Бо його домівка рідна жде,
Вікнами вдивляється у далеч,
Вже давно побачитися мали б,
А солдат ніхто не знає де...
Звідкіля прийшла ота біда,
Що війну нам принесла на плечах?..
Ті сумні новини кожен вечір...
Сіє смерть московії орда...
Такі обличчя в захисників України - відверті, натхненні, щирі. А з того боку - ці всі Пушиліни, Губарєві і т.д., ну просто - морди, нічого людського. Вже з цього видно на чиєму боці правда і Бог! І шкода цих юних рицарів України до болю, і з кожною втратою рахунок на користь виродків росте.
жахливо, із-за амбіцій політиків, які заподіяли цю війну, гинуть солдати, молоді люди, сини, батьки, брати та взагаля цівільні громадяни. Що вони наробили, їм до цього немає діла. Коли потрібно було одразу захістити державу, нічого не зробили, а тепер продовжують мобілізацію, скільки загинуло людей. У нас кажуть, що трупи українських солдат вивозять камазами, навалом, наче картоплю.Жах, що зробили з нами усіма.Що захотіли, то і зробили. Навіть, думаю, якщо не було б референдуму в минулому травні, все одно захопили владу та скоїли війну. Все було заплановано сильними світу цього.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00