Зламалась.
Сьогодні чи вчора.
Чи зранку, чи вночі.
Здавалось,
На що моє серце хворе?
Чого ж воно хоче?
Кохати?
Та ні,
Воно вже відкохало.
У солодкім тім сні
Воно з болем програло.
Воно билось скажено
На боці чуттів,
Але ворог його
Розгромити зумів.
Співати?
Навряд...
Та хіба що від туги,
Через те, що ростуть
В ньому квіти наруги.
Через те, що любов
Увірвалась пожаром,
Залишивши в ньому
Своє дике жало.
Літати?
О так,
Це серце добре уміє.
Воно, мов літак,
Палахтить, шаленіє.
Воно, мов та птаха,
Що рай загубила:
Летить, бідолаха,
Хоч опущені крила.
І все ж таки,
Що моє серце хоче?
Співати, літати
Від ранку й до ночі?
Чи знищити біль,
Що засліплює очі?
Щоб потім налитись
Новими чуттями,
Любов'ю напитись,
І щоб до нестями.
Чи, може, йому вже
Не треба любити?
Можливо, воно
Повинно спочити?
Та ні! Спочивати будемо на тім світі,і ламатися не гоже...А боротися, кохати і співати, і літати, і молитися...Пересилити всі болі боротьба і Бог поможе...
Торговка спогадами відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00