Плести вінок з ромашок я не вмію,
Гадати пелюстками не берусь,
Та все таки в душі тоді радію
Коли мені смієшся, не комусь.
Ти любиш, чи не любиш взнати важко -
В любовних битвах хтось із нас гуру;
Чому ж ви підвели мене, ромашки,
В кінець заплутав й так не легку гру?
Я більше в ній ні крапельки не знаю
І хоч в пітьмі та хід новий роблю:
Вже не здається, бачу, що програю
І ти добавиш "не" до слів "люблю".
Ці букви, що окремо з дієсловом
Писати нас навчили з малих літ,
Так часто проникаючи в розмову
Зривають із душі кохання цвіт.
Так само й я з ромашки біле тіло
Зриваючи минаю частку "не" -
Можливо біла квітка захотіла
Лічби обманом втішити мене?
Гадати пелюстками так непросто,
Вони дрібні мов квіти споришу -
Якщо там "не любові" буде вдосталь,
Я все на брак умінь своїх спишу.
І стільки часу, скільки буду жити
Ромашки ці шукатиму між трав;
Ах, не любити легко так на світі!
Та я ж любов собі не вибирав...