Як часто чуємо слова,
Яким ми вiрим неохоче,
Та в цей момент не голова,
А серце вiрити ïм хоче.
У боротьбi за почуття,
Здоровий глузд не вiдступає
Заглядує вiн в майбуття
Й розказує, що нас чекає.
Показує обидвi сторони
I заставляє обирати
Для себе вiрний шлях знайди,
Всi iншi - будеш оминати
Та лиш зробивши один крок-
Не схочеш далi йти
Неначе демонський замок,
Ключа вiд нього не знайти...
Лиш в безнадiйностi, ти зрозумiєш
Цей ключ завжди з тобою
Та чи знайти його зумiєш,
Вiн як пiдснiжник - ранньою весною
I вiдчинивши цим ключем замок
Розтопиш лiд байдужостi, брехнi
I лиш тодi зробивши крок,
Вiдчуєш легкiсть у душi.
Напевно голову опустиш,
Перевернеш своє життя
У нього ти любов пропустиш,
Вiдкриєш у собi митця.
Та цiнувати будеш ти не статок
А справжнi, щирi почуття
Для тебе буде це початок,
Нового, кращого життя!
