Він терпить усі її примхи, дурні забаганки,
Аби під кінець лягти на її коліна.
І кожної темної ночі, кожного ранку,
В нього все більше зростають крила.
Він не має великих статків, не водить машину,
Не знає про Шуберта, Баха і Верді.
Він завжди в навушниках слухає Спліна,
Кричить: "Танцюй!" до своєї смерті.
Він не любить театрів, вистави не розуміє,
Читає книжки лише по неділях.
В нього мало друзів та йому важливо
Лиш мати змогу лежати на тих колінах.
Він працює щоденно, не маючи відпочинку
Ні в клубах, ні в барах, ні в спа чи кіно.
На вихідні він чекає автобуса біля зупинки,
Аби вийти у моря, а там все одно.
Він не любить рибалки, стріляє лише у тирі.
Улюблена кішка померла ще рік тому.
Він вже не хлопча, йому двадцять чотири,
Єдине хобі - кохати її, одну.
В нього все більше зростають крила
Кожної ночі, кожного світлого ранку.
Вона ж дозволяє лягти на холодні свої коліна,
Бо він терпить усі її примхи, усі забаганки.
Це дуже гарне хобі. Іноді воно переростає у справу всього життя.
