І що в нас є? Любов і урагани,
Такі стрімкі, що серце відійма,
Я не люблю, це все твої капкани,
Які піймали, просто обійма.
Чи це твій страх, чи лиш моя недуга,
Чому смішні? Із болем у очах,
І не рятує вже міцна кольчуга,
Сталеий захист втрачено в ночах.
І як дійти до правди і довіри?
І знову як вуста не проклинать?
Найбільша рана, що я вміла вірить,
А ти зумів усе це розтоптать.
І що тепер вже говорить і плакать,
І потім що? Щось тріснуло в душі,
За моя серце ще вернеться плата
У сотню раз ми стали вже чужі...
