О, Милосердний, рятуй, – дай пораду:
Як маю пробачити, забути її зраду?
Як бути: з нею, чи без неї?
Нащо Ти створив ті орхідеї,
Що ззовні нібито прекрасні,
Та отруйні зсередини,
Очорнили дні ясні
Не одної вже людини.
І цілий світ для мене зник.
Не знаю: хто і де я?
Тому, що ти одна із них –
Ти отруйна орхідея.
І немає жодної розумної ідеї,
А всьому вина – отруйні орхідеї.
Але якщо у тебе ще працює голова,
Вдумайся ти в оці, уже отруєні, слова.