У саду, щебетати пташки перестали.
Навіть звірі,відчули велику біду...
Дерева під небом,стовпом поставали.
Бо Адама з ними,не стало в Раю.
Ослухався Адам,не слухала Єва.
Бог вигнав обох із краю того,
Закривши двері, до самого неба.
До містя , св'ятого свого.