«Все без исключения истории в книге – о вас, а не о ком-либо другом.»
“Зачем поет Птица?» Энтони де Мелло
Ясне проміння хлюпалось в воді,
У сяйві хмарка мружила очиці…
І водорості сонячно-руді
Лісами видавались малій рибці.
Незнаний світ у течіях селитьби,
Наповнений загадками оман.
Й запитує маля в старої риби,
Як можна втрапити у справжній океан.
Почула рибка, що вода мінлива
Є океаном вшир і вглибину,
Та віри не йняла й в очікуванні дива
Вже стрімко покидала «мілину».
***
Стомившись, йшов світами подорожній,
І саньясина одяг пах дощем…
На верховинах гір, в пустелі жовтій
Шукав він Бога, не зустрівши ще.
То ж в сумнівах спитав старого Майстра,
Чи не підкаже, де Того знайти…
У надвечір’ї п’янко квітли айстри…
За обрій падав промінь золотий…
У вітті престарої смоківниці
Про щось цвірінькали веселі горобці,
Й автомобілів стомлені вервиці
Шляхом повзли, немов чиїсь гінці…
Дрібний комар пищав нечутно майже,
І зорі падали на трави з висоти…
…А мандрівник в зневір’ї тихо каже,
Що Бога так і не зумів знайти…
***
Маленька рибко, не шукай нічого.
Цей океан і є, і був колись…
У цій воді й для тебе є дорога,
Уважно лиш навколо придивись…
І зміст і форма чудові. Дуже вдалий вірш!
