В цьому маленькому містечку, було мало місць де можна побути наодинці , здавалось б маленьке місто, і невеличке населення
Але знаєте, ті люди були практично усюди
У всіх кафе, парках, вулицях , закаулках- були вони .
Назвати "їх" людьми , тими, що надихали і чиї очі були сповнені планів й доброти
Було важко
Це були всього лише тіла з закладеним механізмом
Одні були приречені на знищення
Інші жили життям, яким їм було дозволено жити
Красива пустота
Коли хотілось побути з собою, важко було знайти місце, де ти один
Насолоджуватись тишею, споглядати на дерева які прогиналися від сильного вітру
Залишатись з собою звісно лячно , принаймі я завжди так вважала
Лячно думати , коли насправді є про що
Є над чим і думки заполонили свідомість
Залишилось лише привести їх в порядок
Мені подобались люди / не всі звісно / , але були ті , які дійсно були потрібними
Були в яких вірила, яким вірила і вірила б надалі
Але коли починаєш мислити
Починаєш аналізувати перебіг співіснування
Коли виправдання вже вичерпані і терпіння дійшло до нуля
Вмикається реалістичність
Коли вмикаються реалії , вимикається ілюзія
І просто розумієш , що ти один
Насправді ти ніколи не знайдеш до кінця чесну людину
До кінця люблячу
Терплячу
Щиру
От це по-справжньому лячно
Правда - ось , що може налякати
