Така вже спека! Така ж і реакція. Вибачте, якщо трохи на грані фолу.
Спекотний червень
Спекотний червень, сонце гріє,
так ніби хоче все спалить,
і хоч від спеки вже чамрію,
йду не втрачаючи надію,
що поруч вже щаслива мить.
І я зустріну ту єдину,
що теж іде, або стоїть,
мою грудасту половину,
що я шукаю без упину,
і буду все життя любить.
І ми неначе дві закохані лелеки,
гніздо зів’ємо і вишневий сад
посадимо, якщо не буде спеки,
й заведемо малих лелеченят.
Будемо жити з нею наче в казці,
і будуть в нас лише щасливі дні,
та раптом чую: – Хай би тобі трясця!
скінчилося моє примарне щастя,
чи може то почулося мені.
Струнка, висока й симпатична,
такі тепер приходять тільки в сни,
згори на мене дивиться критично,
а груди наче стиглі кавуни.
А я неначе з глузду з’їхав,
так ніби зовсім очманів,
так як я йшов, по вуха в’їхав,
між тих двох стиглих кавунів.
- Що, зовсім очамрів від спеки ?
Піди старий посидь у холодку!
Ось тобі й маєш, дві лелеки,
гніздечко у вишневому садку.
Мені ж неначе заціпило,
мовчу, не знаю що й казать,
як глянув в очі – Боже милий!
Чому ж мені не двадцять п’ять.
Вклонився чемно, дав дорогу,
- Пробачте, зовсім не хотів,
я вас образити, їй Богу,
чи щось зробити й поготів.
І розійшлись дві різні долі,
неначе в морі кораблі,
майнули наче вітер в полі,
скорившись мабуть Божій Волі,
Весна і Осінь на Землі.
Спекотний червень, сонце гріє,
мандрую далі, що й казать,
які вже можуть буть надії,
і нездійсненні мої мрії,
мені ж не буде двадцять п’ять.
ID:
674081
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 23.06.2016 17:14:30
© дата внесення змiн: 23.06.2016 17:14:30
автор: Harry Nokkard
Вкажіть причину вашої скарги
|
