Учора в трамваї стріляли.
У нічному останньому рейсі
Якийсь чолов'яга із кейсом
Кричав, що зупинку проспали.
А кондуктор розклав табуретку,
Дістав із кишені чекушку,
Дві скляночки і сиру смужку,
Завернуті в білу серветку.
Кондуктор сказав, що він в курсі,
Що це вже не перша зупинка,
і що йому треба підтримка,
Інакше він зійде із глузду.
Зупинок трамвайних мільйони,
Чекають на нас - одиниці.
Кондуктору інколи сниться
Зупинка в лісах Арізони.
А той чолов'яга із кейсом
Божився, що вирушить пішки,
От тільки посидить ще трішки -
Боїться туди йти тверезим.
Водій же трамваю таємно
Щось креслить собі у сараї
Лише він один точно знає,
Куди він приїде напевно.
Він креслить проекти вітрила,
Готує броньовані двері
Й трамваю на білім папері
Він ніжно приварює крила.
А зранку спішить на роботу,
на бісові залізні рейки,
мерзотні рекламні наклейки,
що впилися в його кінноту.
А вчора в трамваї стріляли -
Чоловічок з останнього рейсу
До скронь щось приставив із кейсу
Й не стерпів, що зупинку проспали.
