Кохання моє золоте. Напевно, останнє…
Іти навмання по життю – пусті сподівання…
Де ти? У морі із сліз…
До тебе на світло тягнусь… Зав’язані очі…
Твій образ зникає чомусь. А йти проти ночі.
Дійти…і падати вниз…
П-в.
Не зважай на весну, залишайся у ВЧОРА...
Там, де люті сніги. Заметіль.
Не лишай САМОТУ, ця весна - випадкова
Не кохай. Не лети. Не цвіти.
Образа вщухає на мить…та втрачено спокій…
Бо рана на серці болить, бо рана глибока.
Прийди. Я вірю в цю мить.
Щоб щастя легке віднайти – так не буває…
Здавалось, дійти до мети – серце впізнає
Дійти…доповзти…долетіть…
Не зважай на весну, залишайся у ВЧОРА...
Там, де люті сніги. Заметіль.
Не лишай САМОТУ, ця весна - випадкова
Не кохай. Не лети. Не цвіти.
