Сумно мені… Зайшов місяць за хмару.
Спить на порозі мале кошеня,
Руку протягую – муркає зразу.
Де ж твоя мама, чому не прийшла?
Бач – приблудилось. Ось тулиться ніжно,
Вдячно облизує руки і спить.
Душно на вулиці, небо вже блідне,
Ранок іде, – знов життя закипить.
Сумно чомусь… Вже півні проспівали,
Вдень принесуть з військкомату пакет.
Зріють питання під острах зухвалий:
Чи є у списках брехливий нардеп?
Скільки і хто заробив на цій бойні?
Щільно чесноту сповила брехня.
Бемкати вранці почнуть дзвони сонні.
Тільки по кому?.. Щось млява зоря…
Спить кошеня, його ранок безликий
Вже не лякає страхіттям нічним.
Місяць сховали туманисті ріки,
Сум, певно, теж піде слідом за ним.
