Цілий день було спокійно і в повітрі тихо,
Сонця промені грайливо зазирали у вікно,
А під вечір налетіло звідкись справжнє лихо,
Все навколо закружляло, засніжило, замело…
Сипав вихор сніг колючий в очі та у вуха,
Вила звіром хуртовина, і сміявся сніговій,
Лютувала завірюха, сильний вітер в спину дмухав,
Рвучко вихором кружляв в ефірі білосніжний рій…
Згодом стихло у повітрі, зникли звуки вітру,
Хвилі снігу у заметах задрімали залюбки,
В небі зорі й місяць усміхалися привітно,
Спокій ночі тишком-нишком проникав в мої думки…
Гарно 
