Від доброго слова собака моя
Зривається з місця!.. Обійми розкрию –
Скавчить задоволено!.. ось як... а я...
Я скоро, здається... мов песик, завию.
Хто знає твій норов, упертість твою?
Ні віршами не зачіпивши, ні плачем,
Мов пудель, утупивши морду свою, –
Розчулю, можливо, стражданням собачим?
І хоч би знесилений був я, мов раб,
Та тільки гукнеш... вже із першого звуку
Я кинусь з усіх чотирьох своїх лап
Лизати найкращу у всесвіті руку.
І світ проясниться від пальців твоїх,
І в світі, де безліч дурниць-парадоксів,
Не буде прекрасніших саме за цих
Від доброго слова щасливих барбосів.
МОВОЮ ОРИГІНАЛУ:
От доброго слова собака моя
Срывается с места, кружится юлою,
Визжит, колбасится: довольна! а я...
Я, кажется, скоро... собакой завою.
Кто знает жестокий и тихий твой нрав?
Не тронув тебя ни стихами, ни плачем –
Как пудель, уставясь и морду задрав, –
Не трону ль тебя я страданьем собачьим?
И как бы я ни был измучен и слаб,
Но если окликнешь... по первому звуку
Я кинусь со всех четырёх своих лап
Лизать эту нежную женскую руку.
И мир прояснится от пальцев твоих,
И в мире, где столько собак и вопросов,
Счастливей не будет вот этих двоих
От доброго слова визжащих барбосов!..
