Апостоли поверталися додому самі не вірячи в те, що з ними сталося. Вони були просто раді що змогли вкотре відстояти ідеї котрі посіяв у них їхній вчитель. Та це був лише початок. Справжня історія чекала їх ще попереду.
Тепер перед ними відкривалася нова лінія життя. Біль, погорда, обмови, наклепи, переслідування – ось що чекало їх. Кожен з них скоро це зрозуміє, що вони самі добровільно вибрали цю чашу. Лють і ненависть з боку релігійної і політичної верхівки юдейства будуть тепер завжди переслідувати цих нових посланців доброї новини. Вони завжди будуть змушені втікати від колись своїх побратимів, одноплемінників і друзів. Тепер наступав період який змінить все і покладе початок новому ладу.
Саме їхні слова змінять хід історії і покладуть початок новій релігії. Ще трохи і храм буде знищено, юдеїв порозсилають по всій імперії. Втратиться роль первосвященика. І всі правлячі сім’ї в Єрусалимі просто зникнуть зі сторінок історії назавжди. Ті ж таки фарисеї розбіжаться і покинуть все. Але слова, передані Ісусом залишаться для майбутніх поколінь.
Це протистояння, що почалося ще за життя Ісуса, триває і досі. І до нині між справжніми учнями Ісуса і фарисеями тривають протистояння. Перші несуть слово отримане вчителем до кожного з людей, намагаються достукатися до їхніх сердець і розуму вказуючи на істину, котра є лиш одна. Вони не отримують почесних звань, титулів, не женуться за коронами і лаврами. Їм не потрібні перші місця в синагогах – храмах і безглузде вихваляння. Їм не співають многаліття. Їх не видно на сторінках історії. Ними погорджують і принижують в очах народу. Вони переслідувані і до нині за правду, скитаються по різних чорних роботах. Їх не зустрінеш ані в єпархіальних куріях, ані в теплих кабінетах. Вони – носії слова, котре веде їх через усе життя. Слово, котре змінює світ і дає кожному надію. Слово, котре живе у кожному, хто хоче бути з Богом. Слово, яке рано чи пізно отримає перемогу над злом і невіглаством. Котре побудує справді новий, ідеальний, чистий світ. Слово життя, що є лише одним мостом до справжнього бога.
А що фарисеї? Куди вони поділися? Та нікуди. Після зруйнування храму римлянами, вони розпорошилися по всій імперії несучи свою злість і ненависть до усього, що є милим богові. Вони, як і дві тисячі років тому позалазили до теплих конторок, в просторі будівлі храмів і з амвонів і далі утримують людей в полоні. Вони змінили назву, по одягали нові одежі котрі б і далі їх вирізняли серед людей. Вони стали звати себе християнами але в душі вони глибоко противляться цьому слову, і намагаються знищити тепер із середини ненависну їм єресь. Та Ісус справді перемігший смерть, і обіцяв своїм послідовникам що не залишить їх ніколи, посилає і далі все нових вірних його слову людей у цей світ.
