Вона прийшла на кладовище
у церкві перед тим була...
весна, а вітер так і свище,
що ледве ноги притягла...
Синочку, здрастуй мій рідненький...
вклонилась мати до землі,
цукерок невеличку жменьку -
йому поклала на столі...
Хай пташка з,їсть...або дитинка
мого синочка - пом,яне́...
Мою ріднесеньку кровинку-
вже скоро рік, як промайне...
Коли додому- повернувся,
зі Сходу...з клятої війни...
як білий світ перевернувся,
коли зустріла у труні...
Навіщо ж я тебе пустила,
на білий світ, моє дитя?
Та де ж мені узяти силу-
триматись за своє життя?
Та де ж мені узяти волю-
петлю на шию не надіть
на тій високої тополі-
перед тобою не висіть...
Була у церкві, мій соколик...
Свічки поставила синам,
щоб не спіткала злая доля-
живими віддала війна...
Чужим - синам, що там на Сході
кладуть в труну -своє життя,
а смерть шукає, та знаходить
їй не відоме - каяття...
За упокій душі твоєї,
також там свічечка горить...
вона голівкою своєю
тремтіла...наказала - жить...
Без тебе жити, мій синочку...
казала-гріх мої думки...
та як же жити - як не хочу,
наклала б руки залюбки...
Та хто ж тоді до тебе прийде?
Твою земельку - підгорне́...
та розповість про свої біди...
в минуле думкою пірне...
Хто свічечку запалить в церкві...
Та пасочку тобі спече...
коли ми разом будем - мертві...
плечем лежати у плече...
Спокійно спи, моя дитино...
земля хай пір,ячком м,яким
розстелиться -тобі периною
щоб сни приходили-легкі,
Та світлі, янгол мій -єдиний...
хай гріє сонце золоте...
ти все віддав за Україну...
віддав -життя своє святе...
Руся Ялинська ( Margo)
Читав... а щоками сльози... дуже щемно передали горе матері. Хай довіку будуть прокляті ті нелюди, які відбирають у матерів дітей!
Руся Ялинская відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибо за комментарий...когда писала-плакала...
нет на свете таких слов, которыми можно передать боль матерей...боль - которая будет жить до конца дней....
