В душі чимало спогадів минулих
борознять моє серце -аж пече..
Чому так швидко юність промайнула?́
І тихо зрілість дихає в плече..
А так ще хочу босими ногами
побігти в трави буйні, молоді
Співати пісню поміж любистками
і рахувати хмари в висоті.
Шовковиці щипнути край дороги
Вінок сплести з ромашок й сокирок.
Перестрибнути через три пороги,
І гайда на акацію в садок.
З рогозу свистунця зробити вміло
І вудочку з верби що в берегах,
скупатися в ставку- найперше діло,
І карася зловити впопихах.
І кожен день проходив як святковий
І світ здававсь великим і дзвінким,
Немало спогадів та всі такі чудові
я збережу вас в серці навіки!