Поділися десь ластівки з села.
Не в’ють гніздечка над вікном у хаті.
Не видно, щоб пташину привела,
Гніздо ліпили стрілочки крилаті.
Та й мух немає стільки, як було,
Як мама «ліпку» вішала в кімнаті,
На вікнах від слідів змивала шкло,
Двері відкрив і мухи вже у хаті.
А ластівки, то низько до землі,
Чекайте, люди дощ напевно буде…
То піднялись, літають угорі,
Сіно косіть, це на погоду – люде...
А ось тепер у нас один прогноз…
Як приймачі прогнози прокартавлять,
Кажуть про сонце, а на дворі – дощ,
Навіщо ж тоді птахів бідних травлять?..
Поділися десь ластівки з села.
Не в’ють гніздечка над вікном у хаті.
Не видно, щоб пташину привела,
Гніздо ліпили стрілочки крилаті.
Сумно... Екологія вже не та, та й стріхи сучасних будівель наглухо забиті... В нас кілька років тому звили гніздечко над дверима дідової літньої кухні... А останніми роками вже не в'ють. Гарний і чуттєвий вірш.
Схоже, що екологи не розрахували: труїли мух, а під роздачу попали й ластівки. Сумна реальність. 
