Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валерій Кець: Стане віршами… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Н-А-Д-І-Я, 08.06.2017 - 12:44
Гарно написали про народження вірша... Дуже важка ця справа, не всім дано...У вас вийшло гарно!Валерій Кець відповів на коментар Н-А-Д-І-Я, 08.06.2017 - 13:17
Дякую, що завітали, але це лише експромт на вірш Ніколассона. На жаль щось не пишеться. Оригінал мені здається більш глибшим, змістовнішим. Він якось одразу зачепив, думаю Ви зрозумієте... Ось він –Ars Poetica Ти це вистраждай спершу. Вистраждай, чуєш? Вистраждай! Посели у собі — і дай себе цьому ви́жерти, І як спалахом болю воно себе з тебе вистромить, Прориваючи груди у вродженій тязі вижити, І як змусить зриватись в Годину Бика з тривожного Неспокійного сну І хапатись за ручку з зошитом І впиватись очима, шаленими та порожніми, У примарний листок, і скидати важкою ношею На криве переплетення літер усе, що визріло, Відчуваючи жар, що спадає із кожним реченням, І блювати чорнилом, допоки світанок визирне З-за дерев, обіцяючи стати для тебе втечею Із нічного безумства листків у густих подряпинах І примар, що постали твоєю нічною вартою, І коли ти не зможеш заснути, допоки крапкою Не розчавиться чорна печать на воротах Тартара, Із якого потрібно тягнути рядки і літери — Не для того, щоб щось дове́сти чи щось отримати, А тому, Що вони інакше у грудях гнитимуть, Рясно вкриті блідими невиношеними римами, І повзтимуть у ніздрях смердючим солодко-приторним Переповненим відчаєм смородом недосяжності, І, не маючи змоги горіти, в тобі чадітимуть, Пожираючи всяку радість і мрії заживо... І коли ти сплетеш у знаки вітри і сторони, Із "колись" і "тепер", із найліпшого, із найгіршого — То тоді, Лиш тоді, Усе, що тобою створене, Стане віршами. |
|
|