Буває, все в житті сторчма,
І що не день ─ здається, гірше,
І свіжих помислів катма,
Щоб розродитись хоч би віршем…
І фрази, штучні та масні,
Під серцем колють, мов рапіри!..
І крапля ницої брехні
Руйнує океан довіри.
Необнадійливий прогноз
Передбачає шквальний вітер,
А ти, рятуючись від гроз,
Не знаєш, де себе подіти…
Шукаєш вірного плеча
І розуміння, і розради…
Одна малесенька свіча
Пітьмі суцільній не зарадить…
Та просвітлить буття твоє
І вкотре дасть міцне опертя.
В житті з усього вихід є,
Немає виходу зі смерті…
Яка сумна звістка... Так, вирвати життя з тенет смерті вдається вкрай рідко. Сумно, що гине цвіт нації... Дякую, Валечко! Важкі часи переживаємо, а просвітку поки що не видно...
Приємно, Наталочко, мені написати першу відозву на твій філософський поетичний твір! Хороший, досконалий... Хай завжди буде у тебе і вірне плече, і розуміння, і розрада... Нехай щастить!
Яка сумна звістка... Так, вирвати життя з тенет смерті вдається вкрай рідко. Сумно, що гине цвіт нації... 
Важкі часи переживаємо, а просвітку поки що не видно... 
І то правда))) Дякую Вам!