Жаль, безладна буває любов,
Як байдужість в очах зустрічаєм.
Значить, той, що був вчора пароль
Потьм'янів, і любов під'їдає.
Значить, сила відчудження вмить
Жар двох серць обертає в страждання
Й не дає їм хоча би на мить
Мати краще на те сподівання.
На канву нанести як їм знов
Різнобарвних чуттів візерунки?
Знуртувати остиглу як кров
Та наладити кращі стосунки?
Може має скидати листву
І любов, відкидаючи шерхлість?
Щоб укласти навік мирову
І на радість піднять повний келих!
Дякую 
