Лист кленовий упав на коліна
Як тоді, Боже мій, як тоді…
Під копною пахучого сіна
Признавався в коханні тобі.
Лист кленовий змахнула недбало…
Що тобі він, зав’ялий листок?
Все, що дав тобі, все то замало,
Потонуло у купі пліток.
Відхили від очей своїх браму
І відчуження зло загаси,
Я прощу тобі хвилю омани,
Та зі смутком дитя не носи.
Забери лист кленовий з собою,
Може стане все знов, як завжди.
Разом сядемо втрьох під копною
Як тоді, як тоді, як тоді…
