Мов риба на березі, птаха у клітці -
Є люди, є речі - вони не на місці
Своєму. Чужому. Чи просто - у пастці,
Й ніхто не пояснить - куди їх покласти,
Кому їх би вкрасти і чим замінити?
Хіба перев'януть, як зірвані квіти.
Хіба їх затопчуть і кинуть на вітер
Врізнобіч, назавжди, по декілька літер.
Ніхто не підніме до себе в кишені...
Та хоч би зробили із них вже мішені!
Чи просто на стіну - під скло і у раму
Повісили б них, щоб комусь на забаву!
Чи ж знайдуть вони своє щастя у світі?
Чи будуть половою знову у ситі
Забуті всіма ті нещасні приблуди:
Що люди, як речі; що речі, як люди.
