Вбіг захеканий Вадимко
В дідусевую хатинку
І кричить : - Там невидимка
У садку в траві сидить.
Ми з Віталиком гуляли,
А вона нас налякала,
Ще й, напевно, доганяла...
Двері в хату зачиніть!..
... Пішли в сад шукать примару.
Ось машинка, щітка, фара,
Рваний м'яч, сандалів пара...
Поруч листя шарудить.
Враз Вадим став за бабусю,
А дідусь лише всміхнувся,
Тихо до землі нагнувся
Й пальцем до себе манить :
- Підійди, дивись, Вадимку!
Це - їжак, не невидимка!
Змайстрував собі хатинку -
Буде тут він зимувать.
Хоч малий, та він корисний.
Не образь його навмисно!
Восени, як сонце блисне,
Сад наш буде захищать.
