Ми з подру́жками думками
Чай сиділи попивали,
І аж тут прийшла ідея-
Бездоганна, нездоланна,
Як завжди красива.
Сіла з нами пліткувати
Чай із медом попивати.
В мої двері тук-тук-тук,
Що за дивний, кажу, звук?
Підійшла я до дверей,
Глянула в віконце
І я засія,
Немов ось те сонце.
То прийшла у туфлях синіх
Радість-веселунка,
А за нею прилетіла любов, мов чаклунка.
Сіли з нами пліткувати
чай із медом попивати.
Так сиділи ми ще довго,
Ніч вже нас застала.
А ми далі гомоніли,плакали сміялись,
Що у хаті стіни ледь не роздригались.
Ось настав і ранок тихий,
Сів, бува, під сонцем
І так ніжно-ніжно-ніжно
Загляда в віконце.
А я вже сиджу в вікні
І тримаю у руці
золотесенькі ключі
Від хатини мої від,моєй душі.
І такі ж самі ключі
Мають подруги мої
Від хатини мої ,від моєй душі!
