Поезіє моя,
Струна душі моєї,
Ти рідна, ти своя,
Ти квітка орхідеї.
Ти жайвір ввишині,
Ти моя друга доля.
Згоряю я в вогні,
Коли ти пишеш волю…
Немолодий я вже,
Проте лечу у юність.
Хіба, що Фаберже,
Відкрити може сутність…
А нині ти для нас
Зробила гарне свято.
Неначе тут «Парнас»
Що нас зібрав багато.
Поезіє моя,
Струна душі моєї,
Ти рідна, ти своя,
Ти квітка орхідеї.