Сонечко пригріло.
З нірки виліз Кріт.
Каже:"Закортіло
Глянути на світ.
Вже мені набридли
Страви з черв"ячків.
Хочу я повидла
З свіжих кабачків.
Та й погомоніти
Тут немає з ким:
Тільки жінка й діти -
Памперси й інтим."
Мимо біг Зайчисько,
Дуже поспішав.
"Як живеш, хлопчиську?"-
Кріт його спитав.
"Трапилося лихо?
Загорівся ліс?"
Заєць мовив тихо:
"Нам дали безвіз."
"Ну, то й що вам з того?"-
Здивувався Кріт.
"Маємо ми змогу,
Я й увесь нарід,
Утікти до саду
З нашого ліска.
Тут війна, а влада
Надто вже слизька.
Стереже Корито
Жадібна Свиня.
Правляча Еліта -
Вся її рідня.
Зжерли всю капусту,
З"їли кабачки.
В лісі стало пусто.
Щезли й хробачки.
А податки нині -
Зашморг. Хай їм грець!
Як при владі Свині,
Звірам всім - кінець!"
"Ну і ну,- сумує
Біля нірки Кріт,-
З ким тепер воює
Бідний ваш нарід?"
"Нищать нас реформи
Й найманці-стрільці:
Встановили норми
На відстріл Зайців."
"Лишенько! Вбивають!"-
Пролунав десь крик.
"Вибач, поспішаю,"-
Заєць хутко зник.
"Ну й халепа! Боже!
Лихо! Що й казать?!
Хто їх знає? Може,
І Кротів їдять?
Краще буду жити
Я без кабачків.
В мене - жінка, діти,
Повно хробачків".
Буркотів довгенько
Кріт:"Безвіз, безвіз..."
Позіхнув легенько
І в нору поліз.
Казочка невтішна
Про лісний нарід.
Там, де влада грішна,
Виживе лиш Кріт.