Хтось виписує вправно сонети,
Перехресні поєднує рими,
Я - штукар, хоч і кличуть поетом,
Може б, краще подавсь в пілігрими?
Став би дервішем, маю задатки -
Божевілля, "прокляття Кассандри",
Одягнувся б у дірки та латки
І подався босоніж у мандри...
Хтось в шеренги шикує катрени,
Я ж і слова не знаю такого,
Я - штукар, бо байстрюк Мельпомени
І якогось підпилого бога,
Лицедій, блякла тінь Арлекіна,
Вбогих вулиць кумедна гримаса,
Коломбіно моя, Коломбіно,
Не моєї ти хижі окраса...
Хтось верлібру плете арабеску,
Думку нитки сховав в візерунок,
Я - штукар, мої вуличні п'єски -
На гірчиці забовтаний трунок.
Самозваний філософ без цапа,
Тупиковий кінець від галузки,
Я - на пазли порізана мапа,
Може б, склався докупи, та - дзуськи!
