Старий майстер виготовляв багато різних
олівців. Він вибрав самий кращий олівець, узяв
його у руки і сказав йому:
- Малий, не має значення до кого ти попадеш
із моєї майстерні. Але де б ти не був, пам"ятай
три речі.
Олівець з цікавістю глянув на майстра.
- По-перше. Ти будеш чогось вартий тільки тоді,
коли тебе буде тримати чіясь рука.
- Так, майстер, я зрозумів.
- По-друге. Прийдуть часи, коли тебе будуть гострити
бритвою чи ножем... Це буде боляче, але це зробить
тебе ще кращим олівцем.
І третє, мій любий. Не забувай, шо у цьому світі багато
олівців таких, як і ти. Деякі товсті, деякі тонкі, є білі,
червоні, жовті, чорні, деякі довгі, а деякі короткі. Але
головне, що всередині всих цих різних олівців один і
той же графіт.
Так, кожний з нас - маленький олівець, який починає
вартувати чогось тільки тоді, коли він знаходиться у
Його Руці! Нас постійно "загострюють" і будуть
"загострювати", поки ми не станемо зовсім малими - ні,
не розміром - малим стане наше его. А коли ми станемо
настільки малими, що зникнуть наші індивідуальні
особливості і будемо повністю схожі з Його Божою Рукою,
ми не станемо відрізнятися від Нього, ми станемо Ним Самим.
P. S. Люди - как карандаши - каждый рисует жизнь
себе сам. Просто кто-то ломается, кто-то тупит, а
кто-то затачивается и рисует жизнь дальше.
Мудрость.
