Ти люби, як полюблять зірки
Небо сповнене холоду й бою.
А життя доторкнеться руки
І заманить твоєю любов'ю.
Розкажи, що бажання Землі
Щоб не лилася кров в її тернах,
Щоб летіли у вись журавлі,
Бо вона всі невдачі відверне.
Ти люби, як полюблять малі
Дітки небо, що може творити.
Ми з тобою ходили в селі,
Бо горбками місцевість закрита.
І тому нам повірити в час,
Що заманить бурхливим і вічним...
Ти любов! Я творю днів прикрас!
А життя усміхається втішно.
І тому доведеться знайти
Перші спогади лісу і неба...
Гілочки - як найкращий наш тин,
А любов - то прекрасна потреба.
А любов - відчувати життя,
Як ми можемо вірити в зливи...
Я тебе нікому не віддам,
Усміхаєшся дуже звабливо,
Так як може лише небо днів,
Так як може кохання рожеве...
І до тебе промінчик летів,
І любив розкішні дерева.
Він творив почуттями часів,
Він хотів знайти те неймовірне...
І ти першим кохання відкрив,
А душа - то багаття нетлінне.
03.10.2018. 17:31.
Гарний вірш!Душевно! 
