Зупинка, автобус, в навушниках музика грає,
Заходиш, сідаєш і відлітаєш.
В свою галактику, інший світ.
За вікном вже непросто дорога, просто поля,
Вже зовсім інший світ.
Автобус - дуже цікава річ.
Мрієш, бажає, думаєш, відлітаєш.
Ніби і зразу, це тільки твій світ.
Автобус - дуже цікава річ.
Попри крику і сварок:
- Вступи бабусі місце, невихований чоловік.
Ти в своїй галактиці,
Тому, що в навушниках грає твій біт.
Автобус - дуже цікава річ.
Навкруги все звично, пролітають дерева й поля.
А ти дивишся у вікно, як в небуття.
Автобус - дуже цікава річ.
Десь крізь навушник луна голоса:
- Передай за проїзд, і решту верни.
Якийсь писклявий голос прорізає твій світ:
- Зупиніть тута.
На що водій грізно кричить:
- "Тута" і "тама" зупинки нема.
Обурена тітка кричить навмання.
Автобус - дуже цікава річ.
І знов поринаєш в свій світ.
Ой, що це, щось у вусі гримить:
- Вставай, вставай, остання зупинка.
- Зібрала речі , і навихід шановна, навихід.
Водій крізь жуйку, невтримно кричить.
Все ж таки, автобус - дуже цікава річ.
Зупинку проспав, і знову реальний світ.
