бо важливо єдине: не бачити і пробачити
мала щастя дві крихти, змінила це все на біду
полум'яним дощем твоє ім'я навіки позначити
я нескореним сонцем над серцем під ранок зійду
бо важливе одне: підійматись, хоч скільки падаєш
не давати надій в тім, що справдяться чиїсь слова
я тобі забагато себе віддала й надто радила
та я, врешті, усім забагато сил віддала
хто зі мною тепер, коли подих і пульс уривками?
коли серце шукає причину, надію і зміст
а думки в голові пролітають, неспіймані ритмами
і круками великими мовчки тікають у світ
бо немає початку, немає кінця, ані рішення
кожен має свої дев'ять кіл без зупинок пройти
можна сном, чи людьми, чи надіями марними тішитись
та здолавши нездолане, тоді тільки зможеш рости.
12.18.
Глибинні отідумки Ваші, поетко... 
