Із неба падає на землю,
як сльози із хмаринок дощ.
Весною квіти свіжі й чисті,
бо зранку постарався дощ.
Буває, як задме із вітром,
з грозою промайне як меч.
Ось виліз черев'ячок маленький,
то значить буде дощ.
А літом "курячий" буває,
краплинки пройдуть тай усе.
Буває, як з відра налиє
немов дорогою рі́ку несе.
А влітку іноді - посуха,
чекають люди й все живе,
І кажуть та ж коли він б́уде,
той дощ, щоб виросло усе.
В селі, коли косити сіно мають,
то люди просять, зачекай!
Не йди, ти дощику в цю днину,
ну а тоді уже давай!
Як дощ паде і сонце блисне,
побач, веселочки фарби,
вона собі із джерелечка,
поп'є холодної води.
Нехай паде, нехай він ллється,
люблю дивитися собі з вікна.
Бо після нього завжди буде,
повітря свіжого ковтка.
