перший дотик крізь скло_ блиск очей / холод вен,
ця причинна краса < | > цифровий манекен,
біле тло / важкість пут / темний кут / чорний шов,
і по лезу ножа страх нарешті пройшов_
>
перетрусять цю мить крізь сто сит сто ночей,
злізе збочений радник з тендітних плечей,
вона знову пірне у буденності зсув
і забуде того, хто в безодню тягнув_
>
що відчула - не щезне, знебарвлені сни,
під кошлатим / розхристаним небом весни,
затріпоче крилом янгол, скинутий ниць,
і загляне душа у найглибшу з криниць_
