остання гра під маскою погорди_
ці сутінки наповнені по вінця
відлуннями замерзлої криниці,
освячені покуття / вовчі морди
в складних оздобах п’ятикутних німбів
вдивляються в пітьму_ все знають ніби
фальшиво вдаючи байдужий спокій_
…
згорають декорації утопій_
серпом відтяті білі крила віри
вкриває ледве теплий попіл сірий
здійнятий з долу відчаєм молитви_
>
нервові миті - гострі леза бритви_
в скляних зіницях тліє незворотнє_
кривої свічки звершена самотність
тримає тінь на зламаній межі_
>
зійшов бо в терновиння зі стежі_
знайшовши голку сумніву в копиці
перевернувши врешті шахівницю
у небо бурхнув птахом смоляним_